Голосний, -а, -е. 1) Громкій, голосистый, звучный. Отець Хома вага голосний. Голосний, як дзвін та дурний, як довбня. Голосна гармата. Голосна луна розляглась серед тихої ночі.
2) Гласный (о звукахъ рѣчи). Ум. голосненький.
Горшкола́т, -та, м. Починяющій горшки. Cм. Горшкодрай.
Де́який, -а, -е. Кой-какой, нѣкоторый. Инший легко робить та хороше ходить; а деякий робить, то й піт крівавий його 'бливає, нічого не має. Забравши деяких троянців, осмалених як гиря ланців, п'ятами з Трої накивав. Сонечко позлизує сніг де з яких горбиків на піску.
Довгобра́зий, -а, -е. Длиннолицый. Лице довгобразе.
Доволочи́тися, -чуся, -чишся, гл. Дошляться. Було собі дві волоцюги і доволочились до того, що вже їсти нічого.
Зацвісти́ Cм. зацвітати.
Ми́ро, -ра, с. Мѵро. Іду меж мир, миром мированая.
Незграбний, -а, -е. Неловкій, неуклюжій, неповоротливый.
Сприскувати, -кую, -єш, сов. в. сприскати, скаю, -єш, гл. Обрызгивать, обрызгать. Орисі й води не треба було: слізьми сприскувала. Ще б треба святою водицею сприскати.
Тесачок, -чка́, м. Ум. отъ тесак.
