насвітитися

Насвіти́тися, -чу́ся, -тишся, гл. Вдоволь посвѣтить. Тобі, місяцю, насвіти́тися, мені по світу надивитися. Марк. 91.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 518.

Випадкові слова

Коротесенький, -а, -е. 1) Самый короткій. А сама жінка маленька, коротесенька. МВ. ІІ. 132. 2) Самый кратній.

повністю...

Гухна́ль, -ля́, м. = Ухналь.

повністю...

Снага, -ги, ж. Сила; физическая возможность. Г. Барв. 366. Бувало, в кого є снага, обійде чи двадцять хат, чи тридцять. ЗОЮР. І. 43. Робимо, мамо, до кровавого поту і вже снаги не стає. Кв.

повністю...