народолюбець
Народолю́бець, -бця, м. Любящій народъ; народникъ.Українським... народолюбцям забороняли сповіщати рідний край про все, чим би освітилась його темрява.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 516.
Том 2, ст. 516.