Брикатися, -каюся, -єшся, гл. 1) Лягаться. Знай, кобило, де брикати. І все кобилок поганяє, що оглобельна аж брикає. Старій кобилі не брикаться, сивій бабі не цілуваться. 2) Артачиться; капризничать, зазнаваться. Пархоме! в щасті не брикай: як більш нема, то й так нехай.
Ґлейт, -ту, м. 1) = Полива. 2) Глазированный горшокъ.
Де́сбіч нар. По правую сторону.
Змокати, -ка́ю, -єш, сов. в. змо́кти, -кну, -неш, гл.
1) Мокнуть, смокнуть. Лінивіш в своїй хаті змокне.
2) Иносказательно: горѣть, сгорѣть. Cм. мокти.
Катедра, -ри, ж. 1) Каѳедра. Наука по катедрах кульгала або дрімала. 2) Каѳедральный соборъ.
Мі́зька, -ки, ж. Мезга.
Мосць, -ці, ж. = мость.
Особливий, -а, -е. = особий.
Парубоцтво, -ва, с.
1) соб. отъ парубок. Парни. Ховалося від мене парубоцтво, старі діди стояли повстававши.
2) Холостая жизнь. Ой у саду, у садочку та голубчик гуде, там Юрочко парубоцтво здає. Ходить молодий в понеділок увесь день по боярах прощатися з своїм парубоцтвом.
Підможка, -ки, ж. = підмога. Усе думала, що він своїм коханням мені на життя підможку дасть.
