Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

хльора

Хльора, -ри, ж. = хлоста. Панам, підпанкам і слугам давали в пеклі добру хльору. Котл. Ен. ІІІ. 41.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 403.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХЛЬОРА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХЛЬОРА"
Божидерев, -ва, м.дикий = біждерев. Вх. Пч. І. 8.
Гу́ствина, -ни, ж. Чаща, густой лѣсъ, зарость.
Заколи́хувати, -хую, -єш, сов. в. заколиха́ти, -шу́, -шеш, гл. Закачивать, закачать. І укриє й перехристить, тихо заколише. Шевч. 105.
Зв'язки́й, -а, -е. Вяжущій. Галун зв'язкий. Волч. у. (Лободовск.).
Плюгавство, -ва, с. 1) Гадость, мерзость, нечистота. 2) соб. отъ плюгавець. І жидів, того плюгавства, мов на ярмарку в Ромні. Котл. Од. 490.
Помуляти, -ляю, -єш, гл. = помулити 2. Аж плечі помуляв віровкою. Рудч. Ск. І. 53.
Росиян, -на, м. Россіянинъ, русскій. Гн. І. 196.
Ручитися, -чу́ся, -чи́шся, гл. Ручаться. Хто ручиться, той і мучиться. Ном. № 10661. Не ручись не то що за рівного батька, а за свою пазуху. Ном. № 6827.
Сповитуха, -хи, ж. Повивальная бабка. А бабі сповитусі кладуть у домовину палицю. ЗОЮР. II. 44.
Титулувати, -лую, -єш, гл. Титуловать, называть по титулу.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ХЛЬОРА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.