Вітрів, -рова, -ве Принадлежащій вѣтру. Жене, як вітрів батько.
Двої́тися, -ю́ся, -ї́шся, гл. Раздваиваться.
Досажда́ти, -да́ю, -єш, сов. в. досади́ти, -джу́, -ди́ш, гл. Досаждать, досадить. Скільки ворогів запеклих мені досаждають. «Так чим же я вам досадив?» ягнятко, плачучи, питає.
Зчалити, -лю, -лиш, гл. Соединить, связать.
Легкий, -а́, -е́ Легкій, легковѣсный; нетрудный. Нехай йому земля легка (о покойникѣ). Хліб глевкий, на зуби легкий. Іде вовк та й думає: «Який я дурень єсть! Чи я пан, чи що, шо ще захотів легкого хліба»? Ум. леге́нький, леге́сенький. Легеньке суденечко, срібне веселечко. Над широкими сіножатями, над зеленими ярами повстав легесенький туман.
Лузавий, -а, -е. ? По чім ти пізнала, ща нас так назвала? — По кониках лузавих, сіделечках червоних.
Любисти́на, -ни, ж. Одинъ экземпляръ растенія любисток.
Пожар, -ру́, м. Пожаръ. Викресали вогню із ружини да й пустили пожар по долині. на пожар спускати. Сжигать. А галеру на пожар спускали. Въ пѣсняхъ иногда въ значеніи выжженнаго мѣста: Біжить-підбігає, чорний пожар під білі ноги підгортає. Ум. пожарець, пожаречок. А взяв же його (бранця) по пужарові, — чорний пужарець ніженьки ком. Да повів же його да пожаречком.
Пробунок, -нку, м. Проба. Котками закачав ріллю на пробунок.
Пульпак, -ка, м. = индик.
