Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

наробляти

Наробля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. наробити, -блю́, -биш, гл. 1) Дѣлать, надѣлать. Прости мені, мій батечку, що я наробила! Шевч. 73. Пинчуки багацько лиха нам наробили. Стор. Та жалю наробила, та серце засмутила. Грин. III. 230. 2) Нарабатывать, наработать.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 516.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАРОБЛЯТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАРОБЛЯТИ"
Вибандилити, -лю, -лиш, гл. — кишки. Выпотрошить, вынуть кишки.
Дралимо́на нар. = драла. Харьк.
Залата́ти Cм. залатувати.
Змагати, -га́ю, -єш, гл. Быть въ силахъ, въ состояніи. Поки руки змагають, то як небудь по світу плентався б. Г. Барв. 416. Ой косити, молотити — я то не змагаю. Гол. IV. 446. чи ти здоров'ям змагаєш? Здоровъ ли ты? здоро́в'я змагає. Здоровъ, — ва. Як здоров'я змагає, то добре б робити. Н. Вол. у.
Нао́сліп нар. Слѣпо, не глядя.
Перегінка, -ки, ж. Часть овчины? ЗЮЗО. II. 547.
Поростикати, -ка́ю, -єш, гл. Растыкать (во множествѣ).
Розгардіяшити, -шу, -шиш, гл. Производить безпорядокъ, неурядицу, буянить. Максимові хотілось самому битись, рубатись, розгардіяшити. Мир. ХРВ. 128.
Свердлик, -ка, м. 1) Ум. отъ свердел. 2) Часть поколодви (Cм.). Шух. І. 237.
Уданство, -ва, с. Красота. Все тільки про любощі дбають: то на чорні брови, то на уданство уповають. Г. Барв. 509.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАРОБЛЯТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.