Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

наругувати

Нару́гувати, -гую, -єш, гл. = наругати. Став мене батько наругувать за ту кражу, то мені вже не можна було дома жити, — я й пішов з дому. Новомоск. у. (Залюбовск).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 517.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАРУГУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАРУГУВАТИ"
Жебра́цький, -а, -е. Принадлежащій нищему.
Зам'Я́ти Cм. заминати.
Наднести́ Cм. надносити.
Нашпурляти, -ля́ю, -єш, гл. Набросать.
Ославити, -ся. Cм. ославляти, -ся.
Реч, -чі, ж. = річ.
Скакіць! меж., выражающее прыжокъ. Вовк скакіць зі скрині. Гн. І. 166.
Филонник, -ка, м. = хвилівник. ЗЮЗО. І. 113.
Шиньок Cм. шинк.
Широкоплечий, -а, -е. Широкоплечій. Котл. МХ. 34.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАРУГУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.