Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

докука

Доку́ка, -ки, ж. Досада, хлопоты, надоѣдливость. Докука мені з дітьми. Черк. у. Докука з свинями — допіру погодувала, — знов кричать. Черк. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 415.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОКУКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОКУКА"
Бичовий, -а, -е. Припряженный въ добавленіе. Cм. бичувати 1.
Жига́ло, -ла, с. Желѣзный прутъ для прожиганія отверстій въ деревѣ. А він як роспече житло, так і штрика у вічі. Запаливсь купець, немов його жигалом шпигнули. Чуб. II. 666. Ум. жигальце.
Кремениця, -ці, ж. Раст. Petasites officinalis. Шух. І. 22.
Лизну́ти Cм. лизати.
Павороз, -за, м. У вьющихся растеній: прицѣпа. Угор.
Пороскручуватися, -чуємося, -єтеся, гл. Раскрутиться, развернуться (во множ.).
Поясниця, -ці, ж. Родъ писанки съ поперечной линіей вокругъ. КС. 1891. VI. 364.
Прикмечувати, -чую, -єш, гл. = прикмечати. Прикмечує жид, а мовчить. Н. Вол. у.
Приколоти Cм. приколювати.
Скотарювати, -рюю, -єш, гл. = скотарити.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДОКУКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.