Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

докінчання

Докінча́ння, -ня, с. Окончаніе, довершеніе.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 413.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОКІНЧАННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОКІНЧАННЯ"
Вивіз, -возу, м. = узвіз. Вх. Зн. 72.
Гноярня, -ні, ж. = гноївня. Рк. Левиц.
Ґа́ґати, -ґаю, -єш, гл. = Ґеґати. Вх. Лем. 406.
Ґреґо́рний, -а, -е = Моторний. Вх. Зн. 13.
Джеджелу́ха, -хи, ж. = Дженджеруха. Е, у неї в хаті там так чисто та славно. Вона така джеджелуха, шо на все село. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Доруба́ти, -ся. Cм. дорубувати, -ся.
Кругойдучий, -а, -е. Поворачивающійся въ видѣ круга. Над глибоким кругойдучим яром стоїть у руїнах, колись-то пишний замок. К. (О. 1861. II. 234).
Наполу́митися, -млюся, -мишся, гл. Твердо рѣшиться на что. Він як наполумиться на що небудь, то нічим його не зіб'єш. Кіевск. у.
Прострелити Cм. прострілювати.
Роскашлятися, -ляюся, -єшся, гл. Раскашляться.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДОКІНЧАННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.