Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

доказувати

Дока́зувати, -вую, -єш, сов. в. доказа́ти, -жу́, -жеш, гл. 1) Договаривать, договорить. «Оттут з муштри виглядала, оттут розмовляла, а там.... а там.... сину, сину!..» та й не доказала. Шевч. 69. 2) Показывать, показать, дѣлать, сдѣлать, продѣлывать, продѣлать. Котл. Н. П. 388. К. ЦН. 219. О. 1861. XI. 104. МВ. (О. 1862. ІІІ. 41). Дай нам, мати, доказати, що ми — рідні діти тих великих, що за правду гинули на світі! К. Досв. 33. Чого прозьба не докаже, те докажуть буки. Ном. Бачить Бог, що москаль такі штуки доказує над смертю, — велів йому іти, куди хоче. Чуб. І. 319. 3)кому. Укорять, укорить кого; попрекать, попрекнуть; грубо говорить, грубо сказать. Коли б мені на чужині хоч одна людина, — ніхто б мені не доказав, що я сиротина. Мет. 58. Було старий і стане доказувати жінці: на яку ми його (сина) радість вигодували? Який з його хазяїн буде? Стор. І. 60. Вона мені щодня добре докаже. Того ж бо я й тужу: твоїй матері не вгожу... Постелю постіль — не ляже, — моєму серденьку докаже. Мет. 264. 4) Обвинять, обвинить, уличать, уличить. «Що ж роблять у Білій Церкві наші гетьмани Потоцький та Калиновський?» — Одібрав і од їх листи: один на другого доказує, — видко, що нема між ними доброї згоди. Стор. МПр. 89. 5) Быть въ состояніи, умѣть, съумѣть сказать, разсказать, пояснить. От про камінь тіки я не докажу, чи взяв його хто, чи він там. Драг. 11. Чи на сій худобі жив, чи, може, й на другій, — сього тобі не докажу. О. 1861. X. 26.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 412.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОКАЗУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОКАЗУВАТИ"
Забудува́ння, -ня, с. Строеніе, постройка. Якісь невидані місця, якесь пишне забудування. Левиц. І. 213.
Зажи́рливий, -а, -е. 1) Прожорливый. Старенький панотець толкував одному панові, од чого то є такі инші зажирливі. Ном. № 9763. 2) Алчный, любостяжательный. До дітей своїх був зажирливий. Г. Барв. 464. Cм. зажиракуватий.
Нехта, -ти, ж. = нахта.
Поошукувати, -кую, -єш, гл. Обмошенничать, надуть (многихъ).
Прикмета, прикміта, -ти, ж. 1) Примѣта, знакъ. Поробили в моїх гаях прикмети. К. ЧР. 226. Прикміта козацькая. Грин. III. 592. на прикметі. На примѣтѣ. У гаю дві криниці в єї на прикметі було: у одній сцілюща, а в другій живуща вода. ЗОЮР. II. 55.
Прутик, -ка, м. 1) Ум. отъ прут. Чуб. І. 50. Гн. І. 40. 2) Родъ мере́жки. (КС. 1893. V. 281. Чуб. VII. 415). Скорѣе: часть мережки: рядъ круглыхъ отверстій съ обѣихъ сторонъ; шьется также и отдѣльно — по краямъ полотенца, сорочки.
Роздзявляти, -ля́ю, -єш, сов. в. роздзявити, -влю, -виш, гл. Разѣвать, разинуть, раскрыть (ротъ). Мовчи, невістко, не роздзявляй губи. Чуб. Роздзяв уста смажні, я тобі їх сповню. К. Псал. 190. Ганна побачила через тин барбосову морду з роздзявленим ротом, з вишкириними зубами. Левиц. І. 31.
Тутейший, -а, -е. = тутешній. Увесь тутейший люд. Стор. Ци ти, дівчино, з тутейшого краю? Шейк.
Тюхтій, -тія, м. Увалень, тяжелый на подъемъ.
Уганятися, -ня́юся, -єшся, сов. в. угна́тися, -жену́ся, -не́шся, гл. 1) Гнаться, погнаться. За світовими роскошами всігда не вганяйся. Грин. III. 144. Росковський угнався був за ними в Руську Поляну, тя його і вбили. ЗОЮР. І. 24 9. 2) Вбѣгать, вбѣжать, вскочить. 3) Выдаваться, выдаться. Велике каміння, вганяється в море. Левиц. І. МВ. 68. 4) Угоняться, угнаться. Ніяке око не вганяється за мною. Г. Барв. 535.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДОКАЗУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.