Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

доказувати

Дока́зувати, -вую, -єш, сов. в. доказа́ти, -жу́, -жеш, гл. 1) Договаривать, договорить. «Оттут з муштри виглядала, оттут розмовляла, а там.... а там.... сину, сину!..» та й не доказала. Шевч. 69. 2) Показывать, показать, дѣлать, сдѣлать, продѣлывать, продѣлать. Котл. Н. П. 388. К. ЦН. 219. О. 1861. XI. 104. МВ. (О. 1862. ІІІ. 41). Дай нам, мати, доказати, що ми — рідні діти тих великих, що за правду гинули на світі! К. Досв. 33. Чого прозьба не докаже, те докажуть буки. Ном. Бачить Бог, що москаль такі штуки доказує над смертю, — велів йому іти, куди хоче. Чуб. І. 319. 3)кому. Укорять, укорить кого; попрекать, попрекнуть; грубо говорить, грубо сказать. Коли б мені на чужині хоч одна людина, — ніхто б мені не доказав, що я сиротина. Мет. 58. Було старий і стане доказувати жінці: на яку ми його (сина) радість вигодували? Який з його хазяїн буде? Стор. І. 60. Вона мені щодня добре докаже. Того ж бо я й тужу: твоїй матері не вгожу... Постелю постіль — не ляже, — моєму серденьку докаже. Мет. 264. 4) Обвинять, обвинить, уличать, уличить. «Що ж роблять у Білій Церкві наші гетьмани Потоцький та Калиновський?» — Одібрав і од їх листи: один на другого доказує, — видко, що нема між ними доброї згоди. Стор. МПр. 89. 5) Быть въ состояніи, умѣть, съумѣть сказать, разсказать, пояснить. От про камінь тіки я не докажу, чи взяв його хто, чи він там. Драг. 11. Чи на сій худобі жив, чи, може, й на другій, — сього тобі не докажу. О. 1861. X. 26.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 412.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОКАЗУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОКАЗУВАТИ"
Бороння, -ня, с. Борьба. «Давай боротись!».... — К нечистому з боронням! — важко дишучи каже запорожець. К. ЧР. 168.
Великовчений, -а, -е. Многоученый. Левиц. Пов. 93.
Гаддя, -дя, соб. = гади. Гадє підь землю ховає сі на зіму. ЕЗ. V. во.
Піддружка, -ки, ж. Помощница дружки. О. 1862. IV. 2, 35.
Повідпускати, -ка́ю, -єш, гл. Отпустить (многихъ). Повідпускай їх, — нащо вони тобі здалися?
Праведний, -а, -е. 1) Праведный, безгрѣшный. Праведная душе, прийми мою мову. Шевч. 36. Праведне сонце. Рудч. Ск. І. 94. 2) = правдивий 2. Не мають праведного таланту. К. (О. 1862. ІІІ. 52, 53).
Рихта, -ти, ж. Прибыль, доходъ. Волын. г. Слов. Д. Эварн.
Увалюватися, -лююся, -єшся, сов. в. ували́тися, -лю́ся, -лишся, гл. Проваливаться, провалиться. Чуб. V. 1109. Ой не ходи по льоду, бо й увалишся. Мил. 100.
Удіти Cм. удівати.
Численність, -ности, ж. Многочисленность. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДОКАЗУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.