Забага́ти, -га́ю, -єш, гл. = забажати. Бач, чого забагається.
Купчина, -ни, ж. = купка.
Нешлюбний, -а, -е. Внѣбрачный (о ребенкѣ), невѣнчанный (о супругѣ).
Підвішувати, -шую, -єш, сов. в. підвісити, -шу, -сиш, гл. Вѣшать, повѣсить. Петра засудили: Петра підвісити.
Посиніти, -нію, -єш, гл. Посинѣть. Посинів, як той пуп.
Послюсарювати, -рюю, -єш, гл. Побыть слесаремъ.
Скривити, -влю, -виш, гл. Покривить, искривить, согнуть. Не поможе бабі кадило, коли бабу скривило.
Слимачий, -а, -е. Принадлежащій улиткѣ. Слимача хижка — раковина улитки.
Таляр, -ра, м. 1) Талеръ, серебряная монета въ 75 коп. Заплатила.... біленькими талярами. У туркені у кишені таляри, дукати. Три таляри пропила іще й п'яна не була. 2) Большая пуговица, трехъ дюймовъ въ діаметрѣ, нашиваемая на суконномъ верхѣ мѣховой шапки галицкаго мѣщанина. Ум. талярик, таляричок, таляро́к, таляронько, таляро́чок.
Чорт, -та, м. 1) Чортъ. Бога хвали, чорта не гніви. чорт-ма, чорт-мало, чорт-матиме. Нѣтъ, не было, не будетъ. Їв би паляниці, та зубів чорт ма. Ой тим же я не прийшов, що чорт-мало підошов. Коли без перестанку гулятиме, то й сорочки чорт-матиме. чорт зна хто, що, де, куди, як.... Чортъ знаетъ кто, неизвѣстно кто, что, гдѣ, куда, какъ. чорт зна що, хто — также: дрянь, гадость, плохой человѣкъ, предметъ. чорт зна як — также: плохо, скверно. Чорт зна що в лаптях, та й то москаль. Чорт зна що, не Брути! Чорт зна що плутає. Як чор-зна що, — не чепать, щоб і посудини не запаскудить. Робиш ти, працюєш, та на чорт зна кого. Жили, жили, та чор-зна де й ділися. Заїць тоді ж забіг чор-зна куди. Чорт його зна, як і вчитись. Чорт батька знає, як співають! Въ томъ же значеніи: чорт-віть що! до чо́рта. Много, масса. Чимало таки козаків і панів до чорта. 2) Родъ игры. Ум. чортик, чорто́к. Ув. чортисько, чортище. Чортяка.
