Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

докроїти

Докро́їти, -крою, -кро́їш, гл. = докраяти.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 415.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОКРОЇТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОКРОЇТИ"
Буркнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ буркати 1. І муха говоруха об мені не буркне. Ном. № 4056.
Дебелькува́тий, -а, -е. Довольно дебелый, толстый, плотный.
Здо́хти Cм. здихати.
Кукуліжка, -ки, ж. = кукули́чка. Сивая кукуліжка, що на лісі кує. Грин. III. 649.
Лупеса́ти, -са́ю, -єш, гл. Лупить, облупливать, сдирать (кожу, кору, скорлупу). Желех. Вх. Зн. 34.
Моркови́й, -а, -е. = моркв'яний. Kolb. І. 144.
Ніяк II, нар. Никакъ. Вона ніяк не підбіжить. Рудч. Ск. І. 1.
Писківка, -ки, ж. Курица, первый годъ несущаяся. Шух. І. 108.
Розвести, -ся. Cм. розводити, -ся.
Узадовзі нар. см. невзадовзі.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДОКРОЇТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.