Бичитися, -чуся, -чишся, гл. О коровѣ: имѣть случку. Гарно бичитися, та погано телитися.
Голодрабець, -бця, м.
1) Возъ, необшитый лубомъ.
2) = голодранець. Чого прийшли ви, голодрабці?
Гра́ч, -ча́, м. 1) Игрокъ. Ні грач, ні помагач. 2) Музыкантъ. Які грачі, шані й танці.
Дога́на, -ни, ж. 1) Порицаніе, хула; упрекъ. Догана мудрого більше стоїть, як похвала дурного. 2) Недостатокъ, порокъ. А що мені за догана, що я руда та погана — за те мій батько багач. Дога́ну да́ти. Осудить, охулить, упрекнуть, найти недостатокъ. Козаченько за дівчину та три копи дав та щоб її ніхто не займав, ніхто не займав, за ручку не взяв, перстеня не зняв і догани не дав. Що Лукенька у батенька дитина була, усім вона парубочкам догану дала. Свита добра, ніхто догани не дасть. Ум. Дога́нка, дога́нонька, дога́ночка. Любить тебе отець, любить тебе мати, тільки тобі доганочки, що ти небагатий. Тільки тобі доганочки, що ти не чорноброва.
Драбки́, -кі́в, м. мн. Рѣшетки, составляющія боковыя стороны телѣжнаго ящика и имѣющія видъ небольшой лѣстницы.
Загної́ти, -но́ю, -їш, гл. Унавозить. Як би загноїв добре землю, то б виросли здорові коноплі. Загноїт собі білший або менший кусник поля.
Зайо́лзаний, -а, -е. = заялозений.
Кацапчик, -ка, Ум. отъ кацап.
Козача, -чати, с. Дитя казацкое.
Узадовзі нар. см. невзадовзі.
