Бідяга, -ги об. = бідолаха.
Ваканцьовий, -а, -е. 1) Вакантный.
2) Заштатный, отставной. Ісправники все ваканцьові.
Лунча́к, -ка, м. Годовалый баранъ.
Намени́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Наименовать. Син батькові не «тату», чи як инако, сказав, а менням наменив.
Погонич, -ча, м. 1) Погонщикъ, работникъ, погоняющій воловъ при пахотѣ или у чумаковъ. От він узяв, нарвав війце і підпріг єї, а жінку поставив за погонича. 2) Возница. Ляснув погонич пугою, коні... потюпали і зникли з очей.
Родитель, -ля, м. Родитель, отець. Шануй учителя паче родителя. роди́телі. а) Родители, отецъ и мать. Та я ж буду віконечка одсувать і своїх родителів в гості виглядать. б) Родственники (покойные?) Дочь плачетъ надъ мертвымъ отцомъ. Стрічайте, мої родителі, мого татуся рідненького, пробірайте містечко коло себе близесенько і доглядайте так, як. я доглядала. На проводи в нас на гробки ходять, родителів поминають.
Розбещений, -а, -е. Распущенный, разбалованный.
Сеймик, -ка, м.
1) Ум. отъ сейм.
2) Провинціальный съѣздъ шляхты въ польскомъ государствѣ. Сейми, сеймики ревіли.
Те-те-те, меж., выражающее удовольствіе и удивленіе. Те-те-те! — скрикнув сатана, вискалившись, — спасибі тобі Фарналію за твою вигадку.
Уповати, -ваю, -єш, гл.
1) Разсчитывать, уповать, надѣяться. Ой на що ж ти, доню, уповала, що ти чорноморця сподобала? — Я вповала, мамцю, на жупани, я ж думала, буду за ним пані.
2) не вповати. Не обращать вниманія. Не вповала на худобу, а на його вроду. І де лишків сорок тисяч; козак на те не вповає — мед-вино кругляє.
