Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

давучий

Даву́чий, -а, -е. (Отъ давити). 1) Терпкій (о вкусѣ). 2) Удушливый. Давучий чад. Конст. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 356.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДАВУЧИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДАВУЧИЙ"
Балабонка, -ки, ж. Родъ растенія съ клубнями на корнѣ, похожими на картофель (употребл. для настойки). Херс.
Вапельник, -ка, м. Приготовляющій известь. Cм. вапняр.
Воротник, -ка, м. = воротарь. Гол. (Желех.).
Здобрі́ти, -рі́ю, -єш, гл. 1) Подобрѣть. 2) Удовольствоваться, удовлетвориться. Рудч. Ск. II. 86. Здобрій тим, що тобі волость присудила. Левиц. КС. 170.
Краєчок, -чка, м. Ум. отъ край.
Невгарен, невгарний, -а, -е. Не способный. Невгарен росказати, як вірно та щиро тебе люблю. О. 1861. VIII. 20. Невгарен і люльки запалить. Прилуц. у.
Первісточка, -ки, ж. Ум. отъ первістка.
Підвія, -вії, ж. Раст. Lilium martagon. Лв. 99. Cм. масло вороняче.
Побігачка, -ки, ж. 1) = побігайка. Рк. Левиц. 2) Поносъ. Рк. Левиц.
Фенчирь, -ря, м. = хвершал. Не ма'т фенчирь такой масти, щоби гоїв мої кости. Гол. І. 142.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДАВУЧИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.