Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

давучий

Даву́чий, -а, -е. (Отъ давити). 1) Терпкій (о вкусѣ). 2) Удушливый. Давучий чад. Конст. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 356.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДАВУЧИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДАВУЧИЙ"
Виціловуватися, -вуюся, -єшся, гл. Цѣловаться. Легшенько з чужими жінками виціловуйтесь. Мир. Пов. II. 61.
Гок, -ку, м. Степной загонъ для скота. Мнж. 178.
Гости́нчик, -ка, м. Ум. отъ гостинець.
Дімо́к, -мка́, м. Ум. отъ дім.
Кабалик, -ка, м. Безпокойство, хлопоты, кутерьма, суматоха. Желех. Cм. калабалик.
Кукурікання, -ня, с. Пѣніе пѣтуха.
Овад, -да, м. = овід. Овад роси боїться. Ном. № 14025.
Урочити, -чу, -чиш, гл. = уректи? Як ся убрав, так го уронили. Ном. № 11187. Козак дівчину врочив. Грин. III. 656.
Цьопинка, -ки, ж. = цьопка. Ум. цьопиночка. Вх. Зн. 78.
Штриконути, -ну, -неш, гл. Съ силой кольнуть, пырнуть, ткнуть.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДАВУЧИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.