Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

давучий

Даву́чий, -а, -е. (Отъ давити). 1) Терпкій (о вкусѣ). 2) Удушливый. Давучий чад. Конст. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 356.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДАВУЧИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДАВУЧИЙ"
Булькотнеча, -чі, ж. Переливаніе съ шумомъ; бурчаніе. Булькотнеча у животі така піднялась.
Камениця, -ці, ж. 1) Каменная постройка. Козел. у. 2) Раст. костяника, Rubus saxatilis L. ЗЮЗО. І. 134.
Кнурячий, -а, -е. Принадлежащій, свойственный борову. Волосся жорстке, як кнуряча щетина. Стор. МПр. 129.
Коріньковий, -а, -е. 1) Сдѣланный изъ корня. Корінькова люлька. 2) О водкѣ: настоянная на кореньяхъ. Була і пінна... і запікана, і полинькова, і корінькова. Кв. II. 185. На запікану корінькову купив кубеби й калгану. Мкр. Г. 69.
Охворіти, -рію, -єш, гл. Заболѣть. Вх. Лем. 445.
Погаснути Cм. погасати.
Пралев, -ва, м. Самый сильный левъ? Я, — каже, — лев. — А я пралев. Чуб. II. 123.
Реторва, -ви, ж. соб. Ученики класса реторики 3. Св. Л. 299.
Роздаровувати, -вую, -єш, сов. в. роздарува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Раздаривать, раздарить. Дичини повна комора: і роздаровує знакомим, своякам і всім, і продавав. Гн. І. 212.
Схотітися, -четься, гл. безл. Захотѣться. Схотілось лиха. Ном. № 3846.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДАВУЧИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.