Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

давлючий

Давлю́чий, -а, -е. Трудно проглатываемый (о пищѣ). Cм. Давучий.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 355.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДАВЛЮЧИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДАВЛЮЧИЙ"
Білоніг, -нога, м. Раст. Herniaria glabra. Вх. Пч. II. 32.
Зала́пити Cм. залаплювати.
Лучи́ця, -ці, ж. Раст. Chara vulgaris. ЗЮЗО. І. 116.
Розюшитися, -шуся, -шишся, гл. Сильно разсердиться, раздражиться.
Соковитий, -а, -е. Сочный. Левиц. І. 354.
Таборування, -ня, с. Стояніе лагеремъ. Шейк.
Туподумство, -ва, с. Тупоуміе, тупость мысли. К. Дз. 188.
Цятина, -ни, ж. = цятка. Ум. цятиночка. Каша у їх була що-разу хороша, ні цятиночки води, а на сей раз молоко зсілось. Г. Барв. 369.
Шмуляти, -ляю, -єш, гл. = шмугляти. Годі працюватись та шмуляти шию задарма.
Штурхнути, -хну, -неш, гл. Однокр. отъ штурхати. Дайте нам курку, бо в вікно штурхну. Чуб. IІI. 431.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДАВЛЮЧИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.