Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

давлючий

Давлю́чий, -а, -е. Трудно проглатываемый (о пищѣ). Cм. Давучий.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 355.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДАВЛЮЧИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДАВЛЮЧИЙ"
Барилькуватий, -а, -е. О человѣкѣ: толстый, пузатый. Желех.
Безвиводно, нар. Постоянно, безпрерывно. У нашого кравця безвиводно робота є. Волч. у.
Бідашка, -ки, ж. Ум. отъ бідаха.
Вабик, -ка, м. Дудочка, употребляемая на охотѣ для приманыванія дичи. Желех.
Допа́рок, -рка, м. Принадлежащій парѣ, одинъ изъ пары. Ум. допа́рочок.
Зіпну́ти, -ся. Cм. зіп'ясти, -ся.
Неврод, -ду, м. Неурожай. Вдарив неврод рік по року. Вх. Зп. 41.
Паперина, -ни, ж. Листъ бумаги. Винесла хустину, як ту паперину. Чуб. V. 1207.
Помочи, поможу, -жеш, гл. = помогти. Желех.
Уїжджати, -джаю, -єш, гл. = уїздити.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДАВЛЮЧИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.