Зашушу́кати, -каю, -єш, гл. Зашептать.
Надри́ґа́тися, -ґа́юся, -єшся, гл. Надергаться, наболтаться ногами. Як повісили запорожці жида, то він надриґався, поки одубів.
Плескати, -щу, -щеш, гл.
1) Плескать. А нащо було плескати на його водою?
2) Хлопать въ ладоши; рукоплескать. Вийшла доня на улицю, в білі руки плеще.
3) = випліскувати 2. Плещу, плещу хлібчик, дай, бабо, кіста!
4) У кузнецовъ: клепать.
5) Болтать, выдумывать. Що ти там плещеш, — хиба ніхто сього не знає або не чув зроду?
6) Шлепать (по грязи). А він і плеще до мене через рівчак.
Поначіплювати, -люю, -єш, гл. Нацѣпить (во множествѣ). Ти тільки придивись, чого вони поначіплювали на себе. Поначіплювано густо струни золотії.
Поскуйовдити, -джу, -диш, гл. = покудлати.
Садовити, -влю, -виш, гл. Садить, усаживать. Садовив його (синка) собі на шию, бігав з їм по хатах. Садовлять (молоду) на ослін.
Стебло, -ла, с. 1) Стебель. Хоть колос похилився, стебло зелененьке. Один я на світі, — стебло серед поля. 2) Рукоятка, напр. ложки, желѣзныхъ видъ и пр. 3) Нижняя длинная часть прядильнаго гребня, вставляемая въ донце. Нижняя часть кужілки. (Cм.). 4) Стволъ пастушьей трубы (до раструба). Ум. стебельце, стебе́лечко. А в сусіда стіжок сіна, а у мене ні стебельця. Чи хміль по дорозі, чи стебелечко?
Угнути, -ся. Cм. угинати, -ся.
Укучитися, -чуся, -чишся, гл. Наскучить, надоѣсть. Добре ніколи не укучиться.
Чотирдесять числ. Сорокъ. Чотирдесять янгеликів.
