Вигоювати, -гоюю, -єш, сов. в. вигоїти, -гою, -їш, гл.
1) Залѣчивать, залѣчить (рану). Болячки на людях вигоював.
Відхибнути, -ну, -неш, гл. Отклониться.
Зачу́чверіти, -рію, -єш, гл. Зачахнуть, закорявѣть.
За́шморг, -гу, м. 1) Затягиваніе петли. зав'яза́ти за́шморгом. Затянуть петлей. 2) диви́тися за́шморгом. Непріязненно смотрѣть. І косо, зашморгом дививсь.
Короставка, -ки, ж.
1) Женщина, больная чесоткой. Употребляется какъ бранное слово.
2) = коропа.
Косоритися, -рюся, -ришся, гл. Заявлять претензіи; дерзкимъ быть съ кѣмъ либо.
Ми́мрати, -раю, -єш, гл. Медленно дѣлать.
Намордува́тися, -ду́юся, -єшся, гл. Намучиться, устать.
Пластун, -на, м. 1) Кубанскій козакъ, несущій сторожевую и развѣдочную службу и въ то-же время занимающійся охотой и рыбной ловлей. Пластуни, 2) = пластовець.
Чвати, чваю, -єш, гл.
1) = цькувати. Не раз, не два псами чвали.
2) чває один на другого. Ѣдкими словами уязвляютъ другъ друга, ругаютъ. .
