Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

давило

Дави́ло, -ла, с. Прессъ, нажимъ. Аф. 372.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 355.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДАВИЛО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДАВИЛО"
Відіймати, -маю, -єш, сов. в. відійняти, -йму, -меш, гл. Отнимать, отнять. Грин. ІІІ. 519. Воли випрягає, пугу одіймає. Чуб. V. 279. Що малий пан вліпить, то і великий не відойме. Ном. № 1277.
Дзві́нний, -а, -е. Колокольный.
Дзюрко́м нар. Струей. Уман. у. Вода біжить дзюрком.
Домости́ти, -ся. Cм. домощувати, -ся.
Дрижени́на, -ни, ж. = дриженець. Желех.
Катеринка, -ки, ж. 1) Шарманка. В шинку голосить, та вже не своїм голосом катеринка. Левиц. І. Чути: катеринка грає. Св. Л. 293. 2) Воротъ для притягиванія якоря на плоту. Канев. у.
Повертітися, -чу́ся, -тишся, гл. Повертѣться. Повертілись перед очима та й круть за двері. МВ. І. 112. То оце вискочить із лісу козак, повертиться, повертиться на коні перед Жаботином, та знов і поїде в ліс. ЗОЮР. І. 282.  
Подрочити, -чу́, -чиш, гл. = подратувати.
Сльотавий, -а, -е. Ненастный.
Хвалетор, -ра, м. Форейторъ. Кучері, хвалетори молодії, на них шапки чорні пуховії. Чуб. V. 52.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДАВИЛО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.