Запоро́жець, -жця, м. 1) Запорожець, козакъ запорожской Сѣчи. 2) На свадебномъ пиршествѣ, во время раздачи коровая, запорожцями называются посѣтители, стоящіе за порогомъ хаты. На самім останку дають коровай на запорожця... А як нема запорожців, то староста виходить за поріг і бере той коровай, которий полагається запорожцям. Чи усім сватового хліба достало? — Ні, ще запорожцям не давали. Ой ви, славні запорожці, не лякайтеся, за пороги, за високі не ховайтеся! Просимо вас до хати короваєм дарувати.
Знісок, -ску, м.
1) Послѣднее, самое маленькое яйцо, снесенное курицею.
2) Послѣдній ребенокъ у матери.
Куцак, -ка, м. Чортъ. Іде полем... То було й води тут невидно ніякоі, а то млини стоять... Аж ось вискакують з усіх млинів мірошники... а то не мірошники, а куцаки.
Научати, -ча́ю, -єш, гл. = навчати. Я не буду научати, будем чарувати.
Начитатися, -та́юся, -єшся, гл. Начитаться.
Поганкуватий, -а, -е. 1) Плоховатый.
2) Невзрачный, некрасивый. Дівка вже дохожала, тільки поганкувата і до роботи лінива.
Понасіювати, -сіюю, -єш, гл. = понасівати. Се все понасажував, понасіював дідусь.
Пошанувати, -ну́ю, -єш, гл.
1) Почтить, отнестись съ уваженіемъ. Пошануйте сиротину і не вводьте в славу.
2) Угостить. Пошануйте вашою горілочкою. Наливають молодій кварту горілки, ідуть молодого шанувати.
Скудрявіти, -вію, -єш, гл. Сдѣлаться кудрявымъ. Сосенко моя кудрявая, чом ти рано скудрявіла?
Чарівкий, -а́, -е́ Чарующій. О, чорні брівки чарівкі.
