Ворожити, -жу, -жиш, гл.
1) Гадать; колдовать. Хто ворожить, той душею наложить.
2) — коло чого. Возиться съ чѣмъ, что-то дѣлать съ чѣмъ. Ночліжники бачили, що такі то коло тих коней ворожили і щось нишком балакали.
Гуме́нник, -ка, м. = Гуменний.
Докопа́ти, -ся. Cм. докопувати, -ся.
Дупча́стий, -а, -е. = дуплинастий. Стояв дуб дупчастий.
Качатко, -ка, с. Ум. отъ кача.
Переселець, -льця, м. Переселенецъ. Дешево продавали (хату) пересельці, ідучи на степи. Та ми пересельці з Курської губерні.
Поморозити, -жу, -зиш, гл. Поморозить. Мороз поморозив (гречку). Білі ніженьки мороз поморозить.
Понабріхувати, -хую, -єш, гл. Налгать (во множествѣ). Що вона на мене понабріхувала! Я сяка й така, і носата, і зубата, і горлата, і задріпана, і лиса, ще й до того відьма.
Роботуха, -хи, ж. Работница трудолюбивая. А й до діла роботуха, і до хлопців щебетуха.
Чимсати, -саю, -єш, гл. = чухрати 1, 2, 4.
