Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

спільник

Спільник, -ка, м. 1) Членъ товарищества, общества, артели, компаньонъ. Левч. 59. 2) Соучастникъ, сообщникъ, сотоварищъ. Страх напав на синів Заведеєвих, що були спільниками Симонові. Єв. Л. V. 10. 3) Берущій землю съ половины. Спільники садили капусту з половини. Екатер. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 178.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СПІЛЬНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СПІЛЬНИК"
Зазна́чувати, -чую, -єш, сов. в. зазначи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Обозначать, обозначить, намѣчать, намѣтить. Зазначи сього дуба, щоб ізнайти потім.
Краятися, краюся, -єшся, гл. О сердцѣ: разрываться. Крається серденько на дві половини. Чуб. V. 47. А в мене ся серце крає, шо'м любив, а не взяв. Гол. І. 294.
Крихітка, -ки, ж. Ум. отъ крихта.
Напозича́ти, -чаю, -єш, гл. 1) Набрать взаймы. Ніхто вже не дає: у всіх напозичалися. Харьк. 2) Надавать взаймы. Напозичав людям багато, та як то люде оддаватимуть. Харьк.
Натягти, -ся. Cм. натягати, -ся.
Орля, -ля́ти, с. Орленокъ. Молоде орля та вище старого літає. Ном. № 7322. Ум. орля́тко.
Підстіжок, -жку, м. Небольшой стогъ.
Поєзуїтити, -ї́чу, -тиш, гл. Сдѣлать подобнымъ іезуиту. Поєзуїчене шляхетство. К. ЦН. 240.
Понамальовувати, -вую, -єш, гл. Написать красками, нарисовать (во множествѣ).  
Туй II, меж. Крикъ на звѣря, подобный крику: тю! Вх. Зн. 71.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СПІЛЬНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.