Де́ржава, -ви, ж. 1) Прочность, крѣпость. Нащо продовбав таку велику дірку? Мало де́ржави буде, т. е. вслѣдствіе большихъ размѣровъ дыры, окружающее ее дерево будетъ слишкомъ тонко и потому не прочно, не будетъ держать. То-же говорится о планкѣ, напр., если ее слишкомъ вытесать въ какомъ-либо мѣстѣ: тогда тамъ «буде мало де́ржави». 2) Помѣстье; владѣнія. Батько вмер, так він і зостався хазяїном на всій де́ржаві. 3) Чаще съ удареніемъ на второмъ слогѣ. Государство. 4) Власть. Хлоп у нас розуміє панську волю і силу не так, як тут, на сьому безлюдді. То була де́ржава, справді держава. За твоєї де́ржави як буде — побачимо.
Заку́рвити, -влю, -виш, гл. Заработать проституціей.
Запої́ти, -пою́, -їш, гл. Упоить.
Льос, -су, м. Жребій; судьба; удѣлъ, участь. Єдну шату Христову пошарпали, а о другій кидали льоси. Я в тому невинна, льос тому владає, заказує рідний отець і мати не дає. — На що ж, невдачнице, на льос нарікати? Лучче сказать: нехороший, не можу кохати.
Погосподарювати, -рюю, -єш, гл. Похозяйничать. Була дочка, оддали заміж, та не довго й погосподарювала — вмерла.
Позапльовувати, -вую, -єш, гл. Заплевать (во множествѣ). Позапльовував їм очі та й пішов.
Ревтух, -ха, м. = рептух.
Рійба, -би, ж. Роеніе, время роенія пчелъ. Вже сонечко дошкуляє — отто рійба піде.
Саджати, -джа́ю, -єш, гл. Сажать. Багатого за стіл сажають, а убогий коло печі не сяде.
Сокотач, -ча, м. Сторожъ.
