Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

спімститися

Спімститися, -щуся, -стишся, гл. Отомстить. Спімстився на мені. Борз. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 178.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СПІМСТИТИСЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СПІМСТИТИСЯ"
Блиснути, -ну, -неш, гл. 1) Блеснуть, сверкнуть. Блиснем шаблями, як сонце з хмарі. Чуб. І
Виязичити, -чу, -чиш, гл. Проболтаться, проговориться. То про того чоловіка, що вбили, та й виязичили. Лебед. у.
Вітчим, -ма, м. Отчимъ. Лихий вітчим козаченька молодого лає. Макс. (1849). 2.
За́вжди нар. = завжде. Чи що зроблю, куди піду, завжди серце в тузі. Чуб. V. 277.
Ли́шачий, -а, -е. Лисій. Вх. Лем. 432.
Міщанчу́к, -ка, м. Сынъ мѣщанина. Левиц. І.
Наскрізьний, -а, -е. Сквозной. Ні, ті двері не наскрізьні були, — вони були забиті і замазані; ходили тілько в перві двері. Александров. у. ( Залюбовск.).
Пласт, -ту, м. Слой. Шух. І. 171, 176.
Повиплутувати, -тую, -єш, гл. Выпутать (во множествѣ).
Процвиндрити Cм. процвиндрювати.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СПІМСТИТИСЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.