Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

сповідниця

Сповідниця, -ці, ж. Въ сказкѣ: палка, дубина, которою священникъ билъ чабана, предполагавшаго, что такъ производится исповѣдь, почему и давшаго палкѣ такое названіе. Мнж. 105.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 181.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СПОВІДНИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СПОВІДНИЦЯ"
Високостанний, -а, -е. Высшій ростомъ. Народ ручий.... високостанний. О. 1862. IX. 63.
Жа́лко нар. 1) Жаль, жалко. В матері дітки — нарівно жалко. Ном. № 9217. Як поїдеш з України, буде комусь жалко. Мет. 39. 2) Жгуче, больно. Як же жалко укусила мене муха. Ср. ст. Жалчіше.
Калабатина, -ни, ж. Топкое мѣсто. Ум. калабатинка.
Напропади́ме нар. На погибель. Хто іде на Сібір, то певне не на добро, а напропадиме. Камен. у.
Носаль, -ля, м. 1) = носай. 2) Молотокъ съ длиннымъ концомъ.
Позарікатися, -каємося, -єтеся, гл. Дать зарокъ (о многихъ). Це ті йдуть, що позарікалися горілку пити. Богод. у.
Похмеляти, -ляю, -єш, сов. в. похмели́ти, -лю, -лиш, гл. Опохмѣлять, опохмѣлить. Весь деньочок головоньку похмеляла. Грин. ІІІ. 325.
Садочок, -чка, м. Ум. отъ сад.
Сизик, -ка, м. Особый родъ шмелей съ зеленовато-сизымъ пушкомъ на верхнемъ щиткѣ. Лубен. у. (Леонт.).
Тись II, меж., выражающее протискиваніе, проталкиваніе въ толпѣ. Сюди тись, туди тись, та й прошов. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СПОВІДНИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.