Гидосний, -а, -е. = гидкий. Левч. 95.

Гика, -ки, ж. = гич. Вх. Лем. 403.

Городя́нський, -а, -е. Принадлежащій или свойственный горожанамъ. Городянські діти. К. Оп. 98. Од ледачого товариства городянського не псувалась. К. Оп. 98. Городянські звичаї. Мир. Пов. II. 89.

Кав'ярник, -ка, м. Варящій кофе. Желех.

Каганець, -нця, м. 1) Плошка, ночникъ. Вас. 182, 196. Гляне, посвічуючи по глибці каганцем. К. ЧР. 394. Дріжить, ізігнувшись над каганцем, лічить гроші. Шевч. 135. Живе, як каганець без лою. Посл. 2) Переносно: искры мелькающія въ глазахъ послѣ удара. Як заїхав по потилиці, так аж каганці в віччу засвітились. Ном. № 3982. 3) Полка ружейная. Шух. І. 229. 4) Изоляторъ на телеграфѣ. Желех. 5) Шуточно: рюмка. «Давай по чарці нам скоріш!» Я добрий каганець підправив та сам і випив наперед. Алв. 54. 6) Вообще углубленіе или гнѣздо, въ которое вставляется шипъ, пятка столба и пр. Напр., въ глухомъ концѣ воротъ то гнѣздо, въ которомъ вращается нижній конецъ воротнаго столбика; въ дверяхъ въ него входить шипъ дверной пяты; въ снарядѣ для подвѣшиванія котелка надъ огнемъ (Cм. верклюг) въ немъ ходить пятка столба. Шух. І. 87, 93, 187. 7) Въ устроенной для ловли звѣрей ямѣ (Cм. за́падниця) послѣднюю покрываетъ досчатая крышка, вращающаяся на валу, приходящемся посредин крышки; углубленія въ бокахъ ямы, въ которыя вставлены концы этого вала, также называются каганця́ми. Шух. I. 235. 8) Въ ручной мельницѣ въ верхнемъ жерновѣ углубленіе, въ которое входить шесть, двигающій жернова. Cм. жорна. Шух. I. 146. Ум. каганчик. Каганчик стоїть... на віконці. К. ЧР. 393.

Медявни́к, -ка́, м. Раст. Galium verum L. ЗЮЗО. І. 171. Cм. медівник 2.

Пасти II, -ду́, -де́ш, гл. 1) Пасть, упасть. Троянці всі замурмотали, Дидоні низько в ноги пали. Котл. Ен. На серці туга така пала, що йому дух так і захватує. Кв. Відразу пав без душі. 2) Опуститься на землю. Полинь ти, соколе ясний... Сядь-пади у мого батька й матері перед ворітьми. АД. І. 95. Прилетіла пава, в головочках пала. Мет. 104. 3) Припасть, покрыться. Приливали доріженьку, — таки пилом пам. Мет. 22.

Посапувати, -пую, -єш, гл. Выполоть сапо́ю.

Прутик, -ка, м. 1) Ум. отъ прут. Чуб. І. 50. Гн. І. 40. 2) Родъ мере́жки. (КС. 1893. V. 281. Чуб. VII. 415). Скорѣе: часть мережки: рядъ круглыхъ отверстій съ обѣихъ сторонъ; шьется также и отдѣльно — по краямъ полотенца, сорочки.

Цямриння, -ня, с. Бревна въ колодезномъ срубѣ, колодезный срубъ. Cм. цямра. ЗОЮР. ІІ. 50. Колодязне цямриння. МВ.