Відбивати, -ва́ю, -єш, сов. в. відбити, -діб'ю, -б'єш, гл. 1) Отбивать, отбить. Відбив носок од кухля. Став двері одбивати. 2) Отбивать, отбить, отталкивать, оттолкнуть; отражать, отразить. Одбиває од берега щука риба ряску. Козак нагайкою стріли відбиває. 3) Отражать, отразить (свѣтъ, звукъ). Поверхи дзеркала і води відбивають од себе соняшний світ. 4) Отбивать, отбить у кого-либо что или кого-либо. Він дівчину відіб'є.
Дженджеру́ха, -хи, ж. Чистуха, щеголиха, франтиха. Ой за гаєм, гаєм, гаєм зелененьким, там орала дженджеруха воликом чорненьким.
Й сз. = і, сз. (Cм.).
Літо́росток, -тка, м. Однолѣтній побѣгъ.
Назарі́з нар. На убой.
Приключка, -ки, ж. 1) Приключеніе. Не вспіло одно гаразд забутися, — друга приключка приключилася. Така йому приключка була. 2) Предлогъ. Лихо приключки шукає. Приключки шукають.... пошарпать панство. Він давно шукає на мене приключки, щоб попобить. Я таки знайшов приключку, щоб до його зайти.
Скарбувати, -бу́ю, -єш, гл. Собирать сокровища. Скарбує для себе, а не в Бога багатіє.
Скрушки, -шок, ж. мн. = скружки.
Тружений, -а, -е. Трудящій, дѣловой. І худоба ота пропаде! достанеться чорту не труженому.
Шторх! меж. Штовх. Шторх мене у плечі.
