Доткли́вий, -а, -е. 1) Рѣзкій, говорящій колкости, обидныя вещи. Усе робила і слухалась як матір рідну (свекруху); дотклива вона була, да що, — думаю, — мені з їм жить, а не з нею. 2) Колкій, рѣзкій, обидный (о словахъ).
Кричання, -ня, с. Крикъ. Кричання не своїм голосом.
Луча́й, -ча́ю, м. Случай.
Ляшеня́, -ня́ти, с. Ребенокъ полякъ.
Ми́льце, -ця, с. Ум. отъ ми́ло.
Москальня́, -ні ж., соб. 1) Великороссы. 2) Солдаты.
Освіданий, -а, -е. Опытный. На похороні готували обід освідані дві молодиці. Cм. досвідчений.
Скрипічник, -ка, м. = скрипаль. Цимбалоньки ріжуть, скрипічники грають.
Тиснути, -ну, -неш, гл.
1) Жать, прижимать, давить. Чого ти мене так тиснеш за руку? Самого наче хто за серце тисне.
2) Втискивать, пихать. Свій своєму лиха не мислить: як побачить на сухому, то в болото тисне. Кислий — та в рот тисне.
3) Тѣснить. Чи не той то козак Нечай, що ляшеньків тисне.
4) Угнетать, притѣснять.
Шорнути, -рну, -неш, гл. Толкнуть, ткнуть. Як шорнула хруща в писк, — аж роскинув крила.
