Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ризник

Ризник, -ка, м. 1) Ризничій, хранитель ризницы. 2) Шьющій церковныя облаченія.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 16.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РИЗНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РИЗНИК"
Барки, -ків, м. мн. 1) Плечи. 2) взяти за барки. Взять за грудь (во время драки).
До-xу́да нар. їсти до худа. Ѣсть такъ, что ѣда не идетъ впрокъ. Ми їмо з корита досита, ви ж їсте з блюда до-худа. Ном. № 1614.
Жі́нка, -ки, ж. 1) Женщина. Жінки довге волосся мають, а розум короткий. Ном. № 9034. І жінка одна була у кровотечі років дванадцять. Єв. Мр. V. 25. 2) Жена. Єсть у мене батько і рідная мати, єсть у мене жінки і малії діти. Мет. 94. Ум. жі́нонька, жі́ночка. А жіночки лихо дзвонять, матері глузують. Шевч. 67.
Зазо́рений, -а, -е. Заподозрѣнный. Левч. 44.
Оладок, -дка, м. = оладка. Ном. № 7932.
Подирбати, (-баю, -єш?), гл. Потрясти, подергать. Вх. Лем. 451.
Позатруювати, -руюю, -єш, гл. Заразить (многихъ). Ми не знали, що в їх короста, та й давали їм цебра, так вони й нас позатруювали: на всіх чисто короста напала. Черниг. у.
Позвіювати, -віюю, -єш, гл. Свѣять, сдуть (во множествѣ). Із шпилів сніг позвіювало так, що гола земля. Славяносерб. у.
Похопний, -а́, -е́ = похіпливий 1. Моторна та похопна дівчина. Г. Барв. 180.
Тальба, -би, ж. Плоть сплавного дерева; на немъ есть керма и сохар. (Cм.). Шух. І. 181.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РИЗНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.