Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

речник

Речник, -ка, м. 1) Ораторъ, витія. К. ЧР. 200. І хочуть знати, що від речника почують. К. МБ. II. 120. Була вже рада, чули вже доволі речей прихильних, речників розумних. К. ЦП. 197. Сеймові речники. К. ПС. 83. 2) Представитель, заступникъ, ходатай, адвокатъ. Славних потентатів намістники і речники достойні. К. Бай. 23.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 13.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РЕЧНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РЕЧНИК"
Допуска́тися, -ка́юся, -єшся, гл. Допускаться.
Карда, -ди, ж. Желѣзная щетка, которою расчесываютъ шерсть или лень.
Одичавіти, -вію, -єш, гл. Одичать. Одичавів кінь у табуні. Міусск. окр.
Отарапатіти, -тію, -єш, гл. = оторопатіти. Конот. у.
Побачення, -ня, с. Свиданіе. Желех.
Повідтуляти, -ля́ю, -єш, гл. Открыть (во множествѣ).
Проняньчити, -чу, -чиш, гл. Проняньчить.
Слижан, -на, слижун, -на, м. = слиж 2. Угор.
Френзлі, -лів, м. мн. Бахрома. Чуб. VI. 113.
Холоднісінько нар. Холоднехонько, совершенно холодно.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РЕЧНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.