Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

рикало

Рикало, -ла, м. 1) Обладающій громкимъ голосомъ. Наш дяк — добрий рикало: як що виголосить у церкві, так хто його зна де чутно. 2) Картавящій человѣкъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 16.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РИКАЛО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РИКАЛО"
Верб'Я, -б'я, с. соб. Вербы. Куди не повернешся — золоте верб'я росте. Ном. № 3136.
Дуна́єнько, дуна́єчко, -ка, м. Ум. отъ дунай.
Закриві́ти, -ві́ю, -єш, гл. Стать хромымъ. Черк. у.
Красноталь, -лю, м. Раст. Salix acutifolia Willd. ЗЮЗО. І. 134.
Мере́ндзати, -джу, -джиш, гл. Пережевывать, отрыгать жвачку. Угор. Віл мерендже. Вх. Зн. 35.
Наперекі́с нар. Наискось. Беріться лиш дручками наперекіс.
Рожин, -на, -не. Принадлежащій розѣ, мальвѣ. Чуб. III. 100.
Рямка, -ки, ж. = рамка. Левиц. Пов. 227.
Флінькати, -каю, -єш, гл. = хлипати. Фр. (Желех.).
Чорнява, -ви, ж. 1) Чернота, собраніе чернѣющихъ вдали предметовъ. 2) Черныя тучи. Вх. Лем. 483.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РИКАЛО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.