Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

рикало

Рикало, -ла, м. 1) Обладающій громкимъ голосомъ. Наш дяк — добрий рикало: як що виголосить у церкві, так хто його зна де чутно. 2) Картавящій человѣкъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 16.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РИКАЛО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РИКАЛО"
Зада́рь нар. = задар. Вх. Зн. 19.
Каблук, -ка, м. 1) Дуга, часть окружности. 2) Снарядъ для спугиванія рыбы, состоящій изъ дуги, концы которой соединены доской, оканчивающейся зубьями въ видѣ гребня; бороздя дно, эти зубцы спугиваютъ мелкую рыбу, попадающую въ поставленную раньше сѣть. Дуга наз. каблук, доска съ зубьями — гребінь. Шух. 1. 228. 3) Лука въ сѣдлѣ. Cм. облук. Шух. І. 252.
Карасьча, -чати, с. = карася́.
Копіяшний, -а, -е. = копійчаний.
Напасни́й, -а́, -е́ Нападающій, придирчивый, задорный.
Облягтися, -ля́жуся, -жешся, гл. Лечь (спать). Як вернулась, уже батько й мати обляглися. Г. Барв. 236.
Повиганяти, -ня́ю, -єш, гл. = повигонити.
Розшукувати, -кую, -єш, сов. в. розшука́ти, -ка́ю, -єш, гл. Разыскивать, разыскать. Коли б чию долю піймав, може б тоді розшукав десь і свою. Грин. І. 112.
Таланний, -а, -е. Счастливый. Шейк.
Шмаркотиння, -ня, с. 1) Мокро́та, сопли. 2) Раст. Solanum nigrum. Вх. Пч. II. 36.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РИКАЛО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.