Дзиз, -за, м. Оводъ. Січеться в вічі дзизом. Він ди́виться на ме́не дзи́зом. Онъ волкомъ на меня смотритъ, непріязненно смотритъ. Чи не наробив я часом якого бешкету в хаті під п'яну руч, бо щось дзизом усі дивлються на мене.
Застановля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. застанови́тися, влю́ся, вишся, гл. Останавливаться, остановиться, задерживаться, задержаться. Через спеку орання застановилося.
Застига́ти, -га́ю, -єш, сов. в. засти́гти, -гну, -неш, гл. 1) Застывать, застыть. аж йому́ в литка́х засти́гло. Испугался. 2) Застигать, застичь. Терпи, доню, неволеньку, поки смерть застигне.
Здави́ти Cм. здавлювати.
Мать нар. = мабуть.
Наточити Cм. наточувати.
Пелевень, -вня, м. = пелевня.
Побивати, -ва́ю, -єш, гл.
1) Бить, убивать, колотить. Де ся взявся сизокрилий орел, став лебідку бити, побивати. Що найменша в степу птиця та й та мене била. — Ой тим вона тебе побиває, що роду немає.
2) Бить обо что-либо, ушибать. На біле каміння, на сире коріння свої ніжки козацькі-молодецькі побиває.
3) Обивать. Ой із города Трапезонта виступала галера, златосиніми киндяками побивана. Комарові труну збудували, дорогими сукнами вкладали, золотими цвяхами побивали.
4) Одолѣвать, побѣждать. Він силою колише синє море і мудрістю дракона побиває.
5) сльоза сльозу побиває. Слеза за слезой катится. думка думку побиває. Одна мысль быстро смѣняетъ, замѣняетъ другую.
Поросити I, -шу́, си́ш, гл. Замочить въ росѣ.
Цік! меж. Крикъ, которымъ понуждаютъ овецъ идти.
