Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

обидно

Обидно нар. Обидно. Очам видно, та ногам обидно. Ном. № 11426.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 9.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОБИДНО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОБИДНО"
Війка, -ки, ж. 1) Ум. отъ вія. Вх. Пч. I. 14. 2) = віячка. Вх. Зн. 8. 3) Вѣялка. Славяносерб. у.
Ґандзо́лля, -ля, с. соб. Отрепье, лохмотья. Іде, а ґандзолля висить. Н. Вол. у.
Зага́льність, -ности, ж. Все вообще; всеобщность; совокупность. Желех.
Згрізну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Строго прикрикнуть, погрозить. О. 1861. X. 39. Згрізнувсь пан на Лирика, тупнувши ногою: «А ти, каже, плут, п'яниця! я въ тебе слугою?» ЗОЮР. II. 86.
Ненароком нар. Нечаянно, неумышленно. Коли кому й лучалось ненароком зблизиться до того острова, то з ляком тікали від його. Стор. МПр. 13.
Прогребти Cм. прогрібати.
Ростикати, -ка́ю, -єш, сов. в. рости́кати, -каю, -єш, гл. Растыкать, растыкать, наткнувши, разставить. Ноги й руки ростикали по шляхах. Стор. МПр. 99.
Солодиця, -ці, ж.лісова. Раст. Polypodim vulgare. Вх. Лем. 468.
Сухорлявець, -вця, м. Сухощавый человѣкъ. Желех.
Христоносець, -сця, м. Христоносецъ. Годився, не хрестився, а був христоносець. (Загадка: оселъ). Ном., стр. 293, № 117.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОБИДНО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.