Грошшя́, -шя́, с. соб. Деньги, деньжата. Дав йому грошшя нещисленного.
Нахвалятися, -ля́юся, -єшся, гл. Угрожать. Нахвалялись обікрасти. Вилаяв Хведора, трохи не бив і нахвалявся, що... з світу зжене.
Підхлеснути, -ну́, -не́ш, гл. Хлебнуть. Пан дружко лигав варену, свашка підхлеснула.
Плець, -цю, м. Усадьба. З-за хатки виглядали невеличкі хлівці, повіточки; трохи далі — тік; за током — огород; а все кругом обнесено низенькою ліскою. Зразу видно було, що то плець не дуже заможного хазяїна.
Позапікати, -ка́ю, -єш, гл. Запечь (во множествѣ).
Пороскочуватися, -чуємося, -єтеся, гл. То-же, что и роскоти́тися, но во множествѣ. Позбірай мені ґудзики, а то по всій хаті пороскочувалися.
Пропхнути, -ну́, -не́ш, гл. = пропхати.
Стоян, -на, м. 1) Стоянъ въ постройкѣ. Тепер становлять хати на стоянах, а колись на лежнях. 2) Дверной косякъ. 3) Большая деревянная бочка на винокуренныхъ заводахъ. 4) Стоячій улей. 5) = стояк 1. 6) Большая лужа, оставшаяся послѣ разлитія воды? Понад дунаями вода стоянами. 7) Раст. = смердючка. Ум. стояно́к.
Флигон, -на, м. = флов.
Хвіть! меж.
1) Подражаніе свисту, фюить! А де гроші? — Хвіть! — свиснув Іван. Що ж тут на світі робити? Хвіть-хвіть!
2) Хвать. Хвіть відра! — і собі побігла по воду.
3) Выражаетъ быстрое, рѣзкое движеніе, скачекъ, ударъ. Куди вбіжить на годину — хвіть-хвіть, — уже боржій і з хати. Хвіть, та в бік! насилу я вдержався на ньому, — оттакий то кінь. Хвіть другого по пиці.
