Де́ртися, -деру́ся, -ре́шся, гл. 1) Разрываться на части, рваться, драться. У матері пазуха дереться дітям ховаючи, а в дітей пазуха дереться од матері ховаючи. 2) Карабкаться. Дереться на стіну. Дратися на гору. 3) О кошкѣ: царапаться. Кішка на мішок дереться — на вітер.
Забивни́й, -а́, -е́ Неукатанный (о дорогѣ).
Затиркота́ти, -чу́, -чеш, гл. = заторохтіти. Як горошок затиркоче.
Келеп, -па, м.
1) Чеканъ. (Голота) до його прибуває, келепом міжи плечи грімає. Чи не роскололи ляхи мені голови шаблями да келепами?
2) Палка съ рукояткой, преимущественно въ родѣ молотка. Взявши келеп в руки... потягну і доберуся сяк то так в Теплиці.
3) Черепаха. Ум. келепець. Із під поли позлотистий келепець виньмає, по столу три рази затинає.
Крижалка, -ки, ж. Цѣлый кочень въ квашеной капустѣ.
Маши́на, -ни, ж. Машина. Директорі заводів мали право од себе ставити до машин робітників. Є на морі така машина, що сама меж, сама місить, сама пече. Ум. машинка.
Ницювати, -цю́ю, -єш, гл. Выворачивать на изнанку.
Рист! меж. Крикъ на овецъ, когда гуцульскій пастухъ, перегоняетъ ихъ изъ одного помѣщенія въ другое для доенія.
Світлонька, світлочка, -ки, ж. Ум. отъ світлиця.
Укоїтися, укоюся, -їшся, гл.
1) Произойти, случиться. У жінки з чоловіком спірка вкоїлася.
2) (О дѣт.) Умочиться.
