об'їзджати
Об'їзджати, -джа́ю, -єш, сов. в. об'їхати, -ї́ду, -деш, гл. Объѣзжать, объѣхать. Хто просто где, той дома ночує, а хто об'їзжає, той в лісі блукає.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 12.
Том 3, ст. 12.