Згні́чувати, -чую, -єш, сов. в. згніти́ти, -чу́, -тиш, гл. 1) Сжимать, сжать, сдавливать, сдавить. Оживає згнічений морозом, непозичений у німця, український розум. 2) — се́рце. Скрѣпя сердце. Все переймав, згнітивши серце, чого там його учено. К. Д. Серце. 18.
Зрадніти, -ні́ю, -єш, гл. = зрадіти. Небозі сонечко мріється, — воно ж зраділо, та й справді гріється.
Котма, -ми, ж. Котомка.
Насічи, -чу, -че́ш, гл. = насікти.
Оклонити Cм. оклоняти.
Осуда, -ди, ж. Осужденіе, оговоръ. Смерть не так страшная, як осуда людськая.
Сповняти, -няю, -єш, сов. в. сповнити, -ню, -ниш, гл. Наполнять, наполнить. Застилайте столи, сповняйте кубочки. Будем їх двори сповняти, а свої збідняти.
Схнути, -хну, -неш, гл. Сохнуть. Моя душа переболіла; моє серце ахне.
Терпління, -ня, с. = терпіння. За терпління дасть Бог спасіння.
Фудити, -джу, -диш, гл. Бросать, швырять. .
