Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

обітяти

Обітяти, -тну, -неш, гл. = обтяти. Вона мені молодому кучерики обітяла. Грин. III. 629.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 11.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОБІТЯТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОБІТЯТИ"
Віддати, -ся. Cм. віддавати, -ся.
Віянка, -ки, ж. = віяння 2. Аф. 351.
Говільниця, -ці, ж. Говѣльщица. Аф. 362.
Зарза́ти, -за́ю, -єш, гл. = заржати. Він зарзає. Шух. І. 89.
Мійськи́й, -а́, -е́ = міський. Я по своїй вдачі мійська людина. Левиц. І.
Обперти, -ся. Cм. і. обпірати, -ся.
Повиганяти, -ня́ю, -єш, гл. = повигонити.
Позлягати, -гаємо, -єте, гл. = полягати. Спать позлегаютъ. Чуб. V. 795.
Розсип I, -пу, м. 1) Разсыпъ, разсыпка. Дивимось — свіжий розсип: видно брав хтось зерно вночі. Новомоск. у. 2) = розсипка. Од його всі в розсип, як голуби від шуліки. МВ. І. 72.
Узгряничанин, -на, м. Жительствующій около границы. К. (Желех.).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОБІТЯТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.