Вечерниця, -ці, ж. Вечерняя звѣзда, Венера.
Жури́ти, -рю́, -риш, гл. Печалить, озабочивать. Не лихо журить, а чужа сторінка та невдала жінка. Не журь мене, кажу, моя матінко, моя квітонько! Ти бачиш, я й сама в журбі потопаю.
Звіркува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Быть звѣремъ. Кротом же лазе португалець, звіркує шведин вовком там.
Здихну́ти Cм. здихати 1.
Коршмонька, -ки, ж. Ум. отъ коршма.
Надзі́рній, -я, -є. Надъ звѣздами находящійся, небесный. Моя надія райськая надзірня.
Небіж, -божа, м.
1) Племянникъ.
2) Бѣднякъ, горемыка. Роби, небоже, то й Бог поможе.
3) Часто такъ называетъ старшій лѣтами или положеніемъ младшаго: старикъ — парня, хозяинъ — работника. У Шевченка («Не журюсь я, а не спиться») такъ называетъ женщина влюбленнаго въ нее. Усе світять ті блискучі твої чорні очі, мов говорять тихесенько: «Хоч, небоже, раю?».
Простіненько нар. = простісінько. А я простіненько за ним побіг.
Татарченя, -няти, с. = татарча. Ум. татарченятко.
Теліпатися, -паюся, -єшся, гл.
1) Болтаться, качаться.
2) Тащиться, идти. Не близький світ од Хоменкового хутора сюди теліпатися.
