Аґрусі́вка, -ки, ж. Наливка изъ крыжовника. Ум. Аґрусі́вочка. Аґрусівочко, нема над тебе наливки!
Бездоганно, нар. Безупречно.
Вишничок, -чка, м. Ум. отъ вишник.
Гуті́ти, -чу, -тиш, гл. 1) Шумѣть, гудѣть, шипѣть. 2) О тетеревѣ: кричать, токовать.
Дра́нець, -нця, м. Оборванецъ.
Наре́шті нар. Наконецъ. А нарешті піп Кирика кулаком у стіну: пішов геть з моєї хати, єретичий сину! Ой пив мед і горілку, ще й музики водив, а нарешті досталося, що в полиції сидів.
Помісто, -та, с. = помістя.
Потя, -тя́ти, с.
1) Птенецъ; цыпленокъ. Стало потя на ворота та й пів, та й пів. Ум. потя́тко. А з потятком своїм всю ніч розмовляли.
2) — татарське. Чайка.
Рачки нар. = раком. Робити, хоч києм бити, а їсти, хоч рачки лізти. Евандр у хату рачки ліз.
Ручка, -ки, ж. 1) Ум. отъ рука. Літом ніжкою, а зімою ручкою. А нуте з білих ручок! — говорятъ молодой хозяйкѣ, когда потчуетъ напиткомъ. у ручки з ким братись. Вступать съ кѣмъ въ рукопашную, бороться или биться. 2) Рукоятка многихъ инструментовъ и орудій, напр. въ топорѣ — топорище въ вилкѣ — черенокъ рукоятка въ пилѣ въ ножницахъ — часть, куда входять пальцы въ косовищѣ — рукоятка, за которую держится косарь правой рукой у келефа — верхняя часть, за которую держится рука ручка у огнива у лучка, которымъ приводится въ движеніе валикъ ремісника у триба ( 17) и пр. 3) Каждая изъ пари желѣзныхъ дужекъ сундука, за которыя берутся руками при передвиганіи сундука. Грифъ струннаго инструмента (бандури, кобзи, торбана). 5) Въ мельницѣ часть корытца (висящаго подь ковшемъ), за которую трясетъ корытце коникъ (Cм. коритко, риштак). 6) Одна полоса покоса. Пройшли одну ручку. 7) божої матері. Раст. Anastatica dierochumtica L, іерихонская роза. 8) — пресвято́ї дїви. Раст. Gymnadeniа conopsea.
