Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

опука

Опука, -ки, ж. 1) Мячъ. КС. VI. 457. кинутись, упасти опукою. Стремительно броситься, упасть. Г. Барв. 296. Онилка кинулась до мене опукою. Г. Барв. 211. Опукою з гори — аж вітром зашуміло — орел ушкварив на ягня. Греб. 381. Впала опукою. Мир. ХРВ. 18. 2) Выпуклая, выдающаяся часть, напр. у. бочки. Мнж. 188. 3) Взносъ въ цехъ съ сына цехового, вступившаго въ бракъ. Остер. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 61.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОПУКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОПУКА"
Видути Cм. видимати.
Галасливий, -а, -е. Крикливый. Желех.
Глибень, -ні, ж. Глубина. Є місцями глибень така, що й дна не достанеш. Канев. у. Морська глибина. Ном. № 395.
Ди́нник, -ка, м. Грядка съ дынями.
Леле́чка, -ки, м. Ум. отъ лелека.
Паливода, -ди, м. Сорвиголова. Ти знаєш, він який суціга, паливода, і горлоріз. Котл. Ен. І. 8.
Покинутися, -нуся, -нешся, гл. Отстать (отъ стада), идя за кѣмъ ненамѣренно остаться. О, я тебе не покинуся. Вражий баран і не покинеться. Литин. у.
Потолоччя, -чя, с. Измятое мѣсто въ травѣ или хлѣбѣ, измятые трава или хлѣбъ. Наша пані охоча зібрала потолоча житнеє й пшеничнеє. Чуб. III. 235.
П'яницюга, -ги, об. = п'янюга. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Рупа, -пи, ж. Яма, въ которой держатъ зимой картофель. Угор.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОПУКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.