Жили́ще, -ща, с. Мѣсто жительства. Ото гайдамаки узяли того багатиря і понесли на своє жилище.
Забі́г, -гу, м. 1) Набѣгъ. 2) Убѣжище, пристанище. уда́тися в забі́ги до. Убѣжать, укрыться въ. Шляхта позосталася, удавишся в забіги до кріпких своїх фортець. 3) Закатъ снѣжный, скользкая покатость, куда сани съѣзжаютъ. и І казав, не їдь туди, там великі забіги. 4) — чому. Предупрежденіе. 5) мн. Старанія, усилія. Як уже він не підходив до неї, як не підлащувався, то вона на всі його забіги наче й не дивиться.
Звіри́на́, -ни, ж. 1) = ii. Звір. В кущах чатують на звірину. Св. Юрій почав скликати до себе усяку звірину. 2) соб. Звѣри, звѣрье. Зібралася звірина до своєї громади. 3) Звѣрина, звѣриное мясо. А в селянина в борщі свинина.... А. в дворянина з перцем звірина. Ум. звіри́нка.
Качало, -ла, с. Кружекъ деревянный.
М'я́вкати, -каю, -єш, м'явча́ти и м'явуча́ти, -вчу́, -чи́ш, одн. в. м'я́вкнути, -кну, -неш, гл. = нявкати, нявчати, нявкнути. Будеш м'явкав як той кіт. Куниці кричать, м'явучать.
Невдогад нар. Невдомекъ.
Прогонити, -ню, -ниш, сов. в. прогнати, -жену, -не́ш, гл. Прогонять, прогнать. Ох, жінко, каже чоловік, проженем ми цього барана. На божеє слово вони б насміялись, дурним би назвали, од себе б прогнали.
Спрежа, спрежду, нар. Прежде, въ прежнее время. Чом тепер не так, як, спрежа було? Ні, козаче, вона каже, то спрежду бувало.
Тапчан, -на, м. Родъ досчатаго дивана. Тато сидів коло вікна на тапчані. Ум. тапчаник, тапчанчик.
Хряскати, -каю, -єш, гл. Трещать, трещать разламываясь; рѣзко ударять (о громѣ).
