Варкий, -а, -е. Удобоваримый.
Віддалити, -ся. Cм. віддаляти, -ся.
Зади́рливий, -а, -е. = задерикуватий.
Заяло́зити, -жу, -зиш, гл. Засалить.
Лю́бо нар. 1) Пріятно; хорошо; красиво. У людей діти — любо поглядіти. Сияло сонце в небесах; а ні хмариночки, та тихо, та любо, як у раї. Любо й неньці, як дитина в честі. З гарної дівки гарна й молодиця, — гарно завертиться, любо подивиться. 2) Съ наслажденіемъ. Не дві ночі карі очі любо цілувала. Невольники лежять, простягшись любо. 3) Любовно, въ любви, въ согласіи. Ум. любо́нько, любе́сенько. І досі ще стоїть любенько рядок на вигоні тополь. Ходить по хаті..., урядившись як можна гарніш, виголившись чистенько і чуб вистригши любесенько. Тихенько й любенько день мине. Мені, моя доле, дай на себе подивитись, дай і пригорнутись, під крилом твоїм любенько в холодку заснути. Сестро моя, не журись, голубко! Досі жили з тобою любенько, — треба так і звікувати. І за руки любенько взявшись, до ратуші пішли тишком.
Ремесний, -а́, -е́ Ремесленный. Ремесні козаки. Як ремесни́й чоловік, то й добре живе тепера — пошив чоботи та штани, от і є на хліб. Оддати дитину до ремесної науки.
Сє! меж. Крикъ на корову, когда ее гонять.
Складання, -ня, с. 1) Складываніе. 2) Наборъ, набираніе (въ типографіи). 3) Составленіе изъ частей. 4) Составленіе, сочиненіе. 5) Сложеніе.
Чвохтіти, -хчу, -тиш, гл. = чавкати = чв'якати 2. Отут по весні мокро так було, що як ідеш, то так і чвохтить.
Швандрикати, -каю, -єш, гл. Говорить на непонятномъ языкѣ. По німецки швандрикат.
