Війт, -та, м.
1) Въ старой Украинѣ глава городского общества и предсѣдатель коллегіи судей въ старомъ украинскомъ городскомъ судѣ. Молодець же нашого міщанського роду, син нашого війта. Чия справа? — Війтова. — А хто судить? — Війт.
2) Сельскій староста, сельскій старшина. Вже наш війт не буде більше ходити під вікнами та ззивати людей на панщину. Тут десяцькі, соцькі, війти до мене пристали, що я з другого повіту, а паперу в мене нема.
Ворина, -ни, ж. Жердь, употребляемая для огорожи. Ми взяли ворину таку, як у руку завтовшки, та довгу та рівну. З усього села ні хатини, ні ворини не зосталося, геть усе до центу вигоріло.
Господа́ренько, -ка, м. Ум. отъ господарь.
Дого́нити I, -ню, -ниш, гл. = I Доганяти. 1) Ой ти зоре та вечірняя, чом нерано ізіходила, чом місяця не догонила? Вже погоня її догонила. 2) От став той хлопець гнать позу. Тілько що став до воріт догонити, а вже стоїть той дід на воротях.
Загардува́ти, -ду́ю, -єш, гл. Запрудить.
Осторонь нар. Въ сторонѣ. Державсь він осторонь од тієї світлиці. Василь з Ганною та Мариною сіли осторонь од вулиці.
Позлотець, -тця, м. Мишура, сусальное золото. Cм. позлітка.
Розсідлуватися, -луюся, -єшся, сов. в. розсідлатися, -лаюся, -єшся, гл. Разсѣдлываться, разсѣдлаться.
Страшенне нар. = страшенно. Журився й наш Грицько, страшенне журився.
Хвус, -су, м. = гуща. Вдова здибала в фляшці трошки оливи, але не хтіла дати, бо казала, що то вже хвус.
