Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

орандарка

Орандарка, -ки, ж. Содержательница кабака. Ой дай, орандарко, да горілочки кварту. Чуб. V. 420.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 62.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОРАНДАРКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОРАНДАРКА"
Доброчи́нний, -а, -е. Благодѣльный, благотворительный.
Дручи́на, -ни, ж. = дрючина.
Люсува́ти, -сую, -єш, гл. Шипѣть, кипѣть; гасить известь. На вапну налили води, то вона й люсує. Вапно люсувати.
Наґуна́дзити, -джу, -диш, гл. 1) Набить шишку кому. Мнж. 186. 2) Навертѣть на голову что-либо чалмообразное. Мнж. 182.
Оправний, -а, -е. 1) Обдѣланный, оправленный. 2) Переплетенный.
Підковувати, -вую, -єш, сов. в. підкувати, -кую́, -єш, гл. Подковывать, подковать. Підкую, Юрку, вороного коника. Мет. 181.
Причтовий, -а, -е. Причиной котораго было какое либо происшествіе, случай. Cм. причта. Чи ти, (пропаснице), погадана, чи ти наслана, чи ти наспана, чи ти наїдена, чи напита, чи ти місцьова, чи ти причтова, чи ти призірна?... Чуб. І. 119.
Роз'ятрити, -ся. Cм. роз'ятрювати, -ся.
Смішливий, -а, -е. Любящій посмѣяться. МВ. (О. 1862. III. 57). Давно вже він не бачив свого смішливого приятеля. К. ЧР. 21.
Стрелиця, -ці, ж. Жидкій лѣсокъ. А за тією долиною, через стрелицю, урочище Козацький Курінь. ЗОЮР. І. 105.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОРАНДАРКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.