Біль I, білі или белі (зват. п. біле и беле), ж. 1) Бѣлыя нитки для шитья. Під вербою над водою Катерина біль білила, із своєю біллю говорила: «ой беле моя, тонка беле! Стоять намети як біль біленькі. Шиє вона шовком-біллю свому милому на неділю. Всю ніч не спала, біль сукала. Я з тебе, біле, плахту витчу. 3) Часть дерева, слѣдующая непосредственно за корой. 4) Бѣлизна. Полюби мене в чорні, а вже в білі полюбить і аби хто. Полюбите насъ чорненькими, а бѣленькими насъ всякій полюбить. 5) Сало. Ум. білечка. Забери собі біль-білечку.
Вовченя, -няти, с. = вовча. Вовчиця на сонці з вовченятами грається.
Ду́бчик, -ка, м. 1) Ум. отъ дуб. Ночувала нічку під дубчиком з тобою, козаче, голубчиком. 2) Ум. отъ дубець. Ум. ду́бчичок.
Зоп'ястися, -пнуся, -нешся, гл. = зіп'ясти, -ся.
Лотай, -тая, м. Раст. Caltha palustris. Cм. латаття.
Натовп, -пу, м. Стеченіе, скопленіе народа, толпа. За тим натовпом (що гості на весіллі), клопотом та трусою, то я не урвала й годинки з людьми попрощатись.
Печиво, -ва, с.
1) Печеніе. Оце увесь хліб одного печива. Біг дасть до печива — нѣтъ пока. Дайте милостини Христа ради! — Бог дасть, — до печива.
2) Хлѣбъ одного печенія? Печиво хліба спечемо. Паляниця — забудька, що з усього печива сама зосталася в печі забута.
Покукурікати, -каю, -єш, гл. Покукарекать.
Послабувати, -бу́ю, -єш, гл. Поболѣть.
Синіти, -ні́ю, -єш, гл. Синѣть. Кругом його степ, як море широке, синіє.
