Гре́бля, -лі, ж. Плотина. Тиха вода греблі рве. Ум. Гре́белька. Водиця гребельку прорвала.
Загре́ба, -би 1) Загребаніе; мѣсто, гдѣ что-либо загреблено, закопано. Знає він кошечу загребу. 2) Родъ хлѣба (коржа́), который при печеніи загребается въ горящіе угли. Притомилися од далекої дороги й посідали під лісом одпочити та тим часом і загребу спекти, щоб сили підкрепити. Замісили кісто, зробили з того кіста коржа й загребли його пектись у те огнище. Поставили нам знатну вечерю: тетерю з загребами... (Такі коржі, що печуть їх, загрібаючи у жар: од того й загребами звуться). У Милорадовича: свадебный длинный хлѣбъ. 3) Жадный человѣкъ. Забере усе бісів загреба.
Капса, -си, ж. = кабза.
Кундель, -ля, м. Собака овчарка. Щирий кундель степовик. Вівчарки прехорошенько найкращого баранчика взяли та й патрають гуртом, а кунделі мовчать.
Кущик, -ка, м. Ум. отъ кущ.
Незнайомість, -мости, ж.
1) Незнакомство.
2) Незнаніе. Незнайомість гріха не творить.
Прислухання, -ня, с. Прислушиваніе.
Пружинуватий, -а, -е. Упругій.
Риндзя, -зі, ж. Телячій желудокъ.
Рум'яність, -ности, ж. Румяность. Що мені по твоїй рум'яности, нема мені од тебе приязности.
