Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

одружувати

Одружувати, -жую, -єш, сов. в. одружи́ти, -жу, -жиш, гл. Женить, оженить, выдавать, выдать замужъ. Ой ожени, ой одружи мене молодого. Чуб. V. 1005. Встаньте, батьку, не лежіть, візьміть, мене, одружіть. Чуб. V. 324.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 42.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОДРУЖУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОДРУЖУВАТИ"
Зокола нар. Снаружи. Мнж. 181.
Мигуне́ць, -нця, м. Падающая звѣзда.
Недбалий, -а, -е. 1) Нерадивый, небрежный, нерачительный. 2) Беззаботный.
Повідші́птувати, -тую, -єш, гл. = Повишіптувати.
Полоскотати, -чу́, -чеш, гл. Пощекотать.
Пособа, -би, ж. Помощь. Пособу дав братові. Харьк. г.
Роскувати, -ся. Cм. росковувати, -ся.
Сохранно нар. Осторожно. Шух. I. 80.
Хуторни́й, а́, е́. = Хутірський. Муза хуторна незнана. К. XII. 111.
Шпачиний, -а, -е. Скворцовый. Назнав я шпачине кубелечко. Грин. І. 228.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОДРУЖУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.