Безвір'я, -р'я, с. Безвѣріе. Віра і безвір'я.                         
                        
                                                
                          Богад, -ду, м. Въ свадебномъ обрядѣ то же, что и посад, мѣсто для новобрачныхъ.                         
                        
                                                
                          
	Діва́ся, -сі, ж. ласк. отъ діва. Ум. Діва́сенька.
                        
                        
                                                
                          
	Захлясти. Cм. захлянути.
                        
                        
                                                
                          Знак, -ку, м.
	1) Знакъ. Дон же зрадник його знак їм.  Телятко шукаю, десь ся загубило, а червоним знаком назначено було. 
	2) давати в знаки. Показывать видъ, давать понять, обнаруживать.
	3) датися в знаки. Дать себя знать. Татари й турки дались в знаки й поспільству й шляхті.  Але ж дався він у знаки! 
	4) по знаку. Знакомый, знакомая, знакомое, извѣстный, извѣстная, извѣстное. Чи по знаку кому цей Оглав білохатий?  По знаку чоловік, лице по знаку. 
	5) що воно за знак? Что бы это значило? Що воно за знак, що твоя дочка приїздила в гості? 
	6) знаком. Видно; очевидно. Знаком, що ліпше.                         
                        
                                                
                          Оденутися, -нуся, -не́шся, гл. Одѣться. Оденулась молодая та й мелькнула з хати.                         
                        
                                                
                          Окличник, -ка, м. Глашатай. Скрізь по віщовому місту почили гукати окличники: У раду! у раду!                         
                        
                                                
                          Смолька, -ки, ж. Трубка курительная. Ходять по церкві у мегерках, смольки курять, регочуться.                         
                        
                                                
                          Справуватися, -вуюся, -єшся, гл.
	1) Вести себя, поступать. Піду у світ, а як я ся буду справувати? буду я собі мужа глядати. 
	2) Справляться, управляться.  Зося була дуже рада, що мати так добре скрізь справувалась. 
	3) — з ким. Тягаться съ кѣмъ, судиться, доказывать, искать свои права. Справується за мішок.  Справувались ми, справувались з Іваном та й пішли.                         
                        
                                                
                          Уштрикнути, -ну, -неш, гл.
	1) Воткнуть, вонзить.
	2) Кольнуть, нырнуть. Він і здрігне, неначе його шилом уштрикнули.