Бідкувати, -ку́ю, -єш, гл. Печаловаться о комъ, о чемъ. А той щедрий та роскішний все храми мурує, та отечество так любить, так за ним бідкує. Ой не плач же, любко люба, та не бідкуй, бідко.
Відор, -ру, м. Отработокъ пахотой за пользованіе землею.
Відроджувати, -джую, -єш, сов. в. відродити, -джу, -диш, гл. Возрождать, возродить. Аж світ мені піднявся вгору! одродили ви мене.
Воскобійниця, -ці, ж. Воскобойня.
Кийок, кийка, м. Ум. отъ і. кий.
Кльон, -ну, м. Проклятіе. То не огонь наше, то лице Мотрине; то не искри сиплються, — то її кльони й прокльони.
Мозо́ля, -лі, ж. Мозоль. Три ниточки тоненьких напряла, три мозолі на долоні намуляла.
Пошмугляти, -ля́ю, -єш, гл. Натереть, ободрать (кожу), покрыть ссадинами. Кайдани-залізо ноги повривали, біле тіло козацьке молодецьке коло жовтої кости пошмугляли.
Слинявий, -а, -е. Слюнявый. Який дідок слинявіш, а всі його цілують.
Спотіти, -тію, -єш, гл. Вспотѣть. Така хата тепла, що спотієш дрижачи.
